Нелегальний бізнес на біженцях: як мексиканська поліція, 'допомогатори' та картелі заробляють на охочих потрапити до США

як уже повідомляв ForumDaily, кількість російськомовних іммігрантів, які подають заявку на політичний притулок у США, різко зросла в останній рік. Оскільки отримати американську візу в Росії практично неможливо, переважна більшість таких біженців намагається потрапити до США через південний кордон, звертаючись по захист на пункті пропуску. Однак перехід кордону не такий простий, як може здатися, і існує ціла індустрія, що допомагає (але в першу чергу з вигодою для себе) новоприбулим перетнути заповітну межу. Іммігранти, які самі недавно пройшли цей шлях, поділилися з нами своїми враженнями та спостереженнями.

Фото: Shutterstock

Поліцейський бізнес: «дірка у паркані» та облави в готелях

Максиму Вернікову з Єкатеринбурга довелося залишити Росію різко, не маючи нагоди підготуватися до від'їзду. Фактично, силовики поставили уральця перед вибором: чи ставати лжесвідком, допомагаючи фабрикувати кримінальні справи щодо цивільних активістів, чи опинитися у в'язниці. Максим віддав перевагу третій варіант – виїзд із країни. Він вилетів до Стамбула, звідти дістався Мехіко, а потім – Тихуани, де знаходиться основний пункт пропуску через американський кордон.

Основним засобом, звідки Максим отримував інформацію, став тематичний телеграм-чат, де спілкувалися майбутні іммігранти. За словами уральця, саме там люди знайомляться між собою, обмінюються інформацією і навіть часом домовляються разом придбати машину. Як відзначають адвокати, в даному випадку автомобіль - не розкіш, а найчастіше єдиний спосіб потрапити в Америку, оскільки тих, хто намагається перейти кордон пішою дорогою, прикордонники розвертають назад набагато частіше, не даючи можливості пройти на територію США.

«Наскільки я чув, можна потрапити до Штатів пішки, наприклад, через підземний тунель, який підходить прямо до пролому в стіні на кордоні США, і який, я підозрюю, мексиканська влада навмисне не закриває, щоб у них залишалася можливість заробляти на проводі іммігрантів. У чатах його називають просто – «дірка у паркані». Дехто, наскільки я знаю, примудрявся потрапити до США, вистоявши пішу чергу на кордоні та попросивши притулок. Але так, у таких випадках ймовірність, що вас розгорнуть, набагато вища», – розповідає Максим.

Саме тому Максим Верніков та його нові знайомі з іммігрантського чату вирішили, як і багато інших, у складчину придбати автомобіль. Машини, за його словами, вільно продаються в Тихуані і також є частиною величезного бізнесу, який розгорнувся навколо переведення людей через кордон.

«Зрозуміло, що майже всі іноземці у Тихуані, якщо вони не американці – це бажаючі перейти кордон. Поліція, у свою чергу, заробляє на тому, що періодично захоплює цих людей і випускає лише великі хабарі. Іноді рейди проводяться на авторинках, іноді – у готелях. Одного разу я сам ледь не потрапив під таку облаву, яка нагрянула в готель, де зупинився. Мені пощастило, що того дня я вже здав номер і встиг швидко піти звідти.», - зізнається Максим.

Біженець зазначає, що формально арешт людей, які легально перебувають у Мексиці, незаконний, проте це мало хвилює мексиканських поліцейських. У кращому випадку ті, хто потрапляє до мексиканської в'язниці, зможуть відкупитися хабарем, у гіршому – їх триматимуть за ґратами до закінчення легального терміну перебування в країні, а потім депортують на батьківщину.

«Найбільший ризик, коли ви переходите кордон, це те, що вас розгорнуть. Тоді ви також опинитеся в руках мексиканських, а не американських прикордонників. До речі, машини, які конфіскують на кордоні, поліцейські продають назад на авторинки, і це теж становить більшу частину їхнього бізнесу.», – ділиться Максим.

Не менше наживаються на біженцях та різні «допомогатори», послуги яких також часто обговорюються у тематичних чатах. Деякі їх обмежуються тим, що допомагають вибрати хорошу машину на авторинку. Інші, як підозрюють біженці, пов'язані з мексиканською поліцією, і за «помірну» плату викликають повідомити, коли очікуються перезмінки, і на кордоні стоятиме менше офіцерів.

«Словом, на цьому заробляють як мексиканська влада, так і приватні особи, і картелі. Це величезний нелегальний бізнес», - підсумував іммігрант.

Фото: Shutterstock

«Водія витягли, як терориста»

Купивши машину, Максим та його нові знайомі вирушили до кордону. Як згадує уралець, перша прикордонна лінія є щось на зразок «лежачого поліцейського», або, як її називають іммігранти, «пухирці». Їх обов'язково треба обминути, щоб опинитися на американській території.

«Другий етап – це пункт у шлагбауму, де ти вже остаточно подаєш документи і кажеш: «Мені потрібний політпритулок». Але туди важко потрапити, оскільки ще на «пухирцях» стоїть американський прикордонник і вимагає показати документ, який дає право на в'їзд. Так було з нами. Проте наш водій різко натиснув на газ і проїхав повз офіцера, після чого ми вже юридично опинилися на території США. Тепер нас уже не могли повернути в Мексику – з правової точки зору, ми вчинили правопорушення на території США, і вони повинні були затримати нас.», – пояснює Максим.

Біженець зазначив, що іноді американські прикордонники постають прямо перед машиною, і водіям доводиться їхати напролом, тобто фактично «посадити прикордонника на капот». Це може принести водієві кілька додаткових місяців в'язниці. На щастя, у разі такого варіанту вдалося уникнути.

«Тим не менш, прикордонник був просто в люті. Наш водій помітив, що він уже готувався діставати пістолет. Він одразу зупинився, підняв руки. Його витягли з машини як терориста – дуже жорстко. Ми сказали, що нам потрібний притулок. Це обов'язково треба говорити дуже чітко. Після цього вони вже повинні були провести нас через усі процедури», – пояснює Максим.

Максима та його друзів відвели до прикордонної в'язниці – тієї самої, яка користується найгіршою славою серед іммігрантів. Уралець підтверджує: умови у цьому центрі утримання такі, що дехто починає мріяти про депортацію.

«Це підземне приміщення, де немає годинника та денного світла. Ти перебуваєш у повній ізоляції, не можеш навіть зателефонувати до адвоката. Цілодобово горить біле світло однакової яскравості. Словом, психологічний тиск таких умов є величезним. Ти спиш там на твердому матраці, під ковдрою із фольги. Там я провів 8 днів у тісній камері на 12 людей. Там проводять коротке опитування за твоєю ситуацією, але при цьому надають перекладача», - Згадує Максим.

«Люди не знали, день зараз чи ніч»

Біженці зізнаються: розрахувати, кого відпустять, а кого ні практично неможливо, але, порівнюючи досвід один одного, іммігранти виявили деякі закономірності. За їхніми словами, перші 8 місяців президентства Джо Байдена Майже всіх, хто просив притулок на кордоні, випускали на волю за рідкісним винятком. Проте з початку грудня ситуація різко змінилася, і затримувати стали майже всі, крім батьків із маленькими дітьми.

Вам може бути цікаво: головні новини Нью-Йорка, історії наших іммігрантів і корисні поради про життя в Великому яблуці - читайте все це на ForumDaily New York.

Іншим біженцям з Єкатеринбургу, Олені Парій та її дружину Віктору Балдіну пощастило більше – вони переходили кордон у жовтні, і після кількох днів затримання у прикордонній в'язниці опинилися на волі.

«Коли ми вже майже під'їхали до кордону, хлопці з чату написали нам, що хотіли б поїхати разом з нами. Ми повернулися та забрали їх. Нас зупинили, але поліцейський спілкувався з нами дуже доброзичливо. Потім нас перевели до центру затримання, забрали всі речі та посадили у холі, у залізні крісла. Був цікавий випадок: коли прикордонники викликали Олену, замість мене пішла інша жінка, очевидно, тезка. Американці насилу вимовляють наші прізвища, і вона справді могла не зрозуміти, що йшлося не про неї. Але чомусь вона підписала протокол, і все одно не звернула уваги, що там стоїть чуже прізвище. У результаті мені принесли документи на її ім'я, і ​​через цю плутанину я сиділа і чекала на розмову більше доби.», - згадує Олена.

Потім жінку відправили до камери, де було 22 особи. Люди лежали на матрацах на підлозі, під жовтою фольгою.

«Проте там не було занадто холодно. Але я бачила, що люди, які перебувають там кілька днів, не розуміють, день чи ніч. Наприклад, там були дівчата з Вірменії, які підробили документи переходу кордону. Вони були ув'язнені вже тиждень і дуже тяжко переживали це. Там нічим чистити зуби, ніде митися, словом, умови справді тяжкі», – розповідає біженка.

За словами іммігрантів, такі умови ніби спеціально створені для того, щоб люди «зненавиділи Америку». Однак, якщо розрахунок і був таким, він не вдався. Максим Вєрніков, як і багато інших, що перетинали кордон, зараз виконані оптимізму та надій розпочати нове життя, залишивши найважчі спогади позаду.

Читайте також на ForumDaily:

Русский відпочинок в Америці: найпопулярніші види дозвілля серед діаспори

П'ять самих екзотичних пам'яток США

Як я була спонсором біженця в США: документи, зобов'язання та ризики

Проблеми біженців на південному кордоні США: імміграційний адвокат пояснила, як їх вирішити

Хочете більше важливих та цікавих новин про життя в США та імміграцію до Америки? - Підтримайте нас донатом! А ще підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. Вибирайте опцію «Пріоритет у показі» і читайте нас першими. Крім того, не забудьте оформити передплату на наш канал у Telegram  і в Instagram- там багато цікавого. І приєднуйтесь до тисяч читачів ForumDaily Нью-Йорк — там на вас чекає маса цікавої та позитивної інформації про життя в мегаполісі.