Як спецслужби СРСР запідозрили в американського письменника 'колгоспного шпигуна' і стежили за ним

Опублікована розсекречена документ Міністерства держбезпеки (МДБ) про київський етапі подорожі американського письменника Джона Стейнбека по СРСР. Чекісти підозрювали майбутнього нобелівського лауреата в «колгоспному шпигунстві», пише Теперішній час.

Джон Стейнбек і Іраклій Абашидзе грають на саламурі. Фото: Національний архів Грузії

Радянський тур Джона Стейнбека і Роберта Капи в 1947 році - чи не самий знаковий візит західних діячів культури за всю історію СРСР. Американські письменник і фотограф приїхали за власною ініціативою. За два місяці вони відвідали Ленінград, Москву, Київ з навколишніми колгоспами, Сталінград і Грузію. Стейнбек увічнив поїздку в книзі «Російський щоденник», а знімки Капи стали для неї ілюстраціями.

В СРСР «Російський щоденник» видали тільки в перебудовні роки. Незабаром дослідники отримали доступ до деяких документів приймаючої сторони. Зокрема, були опубліковані спогади, звіти і щоденники співробітників Всесоюзного товариства культурних зв'язків із закордоном (ВОКС) Олексія Полторацького та Івана Хмарського, що супроводжували іменитих гостей. Так підтвердилися факти, які до цього були тільки припущеннями: Капа і Стейнбек побачили не стільки життя простих людей, скільки «потьомкінські села». Тому в «Російському щоденнику» можна знайти описи розкішних застіль в містах та колгоспах, але там немає нічого про голодні смерті селян і репресії.

Вся поїздка знаменитих американських гостей проходила під невсипущим контролем Міністерства держбезпеки (з 1946 колишній наркомат НКВД-НКГБ став міністерством і називався так до 1953 року, пізніше орган держбезпеки перейменували в КДБ, - ред.). По-іншому в Радянському Союзі і бути не могло - тим більше в самому початку холодної війни. Завдяки згаданому Хмарському ми, наприклад, знаємо, що шофер-лихач, що возив гостей по Грузії, насправді був чекістом.

Раніше невідомий документ про перебування Стейнбека і Капи в Києві і українських колгоспах зберігався в архіві Служби безпеки України.

«Спеціальне повідомлення про перебування на Україні американського письменника Стейнбека» підписано міністром держбезпеки УРСР Сергієм Савченком і адресовано начальнику Другого Головного управління МДБ СРСР (контррозвідка) Євгену Пітовранову. Фотограф Роберт Капа в назві не згадано. Документ на семи аркушах датований 31-м серпня 1947 року. До недавніх пір він мав гриф «Цілком таємно».

«На сьогодні забезпечено повсякденним агентурними і зовнішнім спостереженням»

Починається повідомлення з огляду місць, які відвідали американці за дев'ять днів в Україні: музей, Києво-Печерська лавра, Софійський собор, партизанська виставка, базар, хлібозавод і два колгоспи в селах Київської області. У культурну програму були включені похід в театр і перегляд фільмів.

Стейнбек і Капа побували в гостях у глави республіканського Союзу письменників, драматурга Олександра Корнійчука. Крім самого господаря і американців, на обіді були присутні літератори Ванда Василевська (дружина Корнійчука), Натан Рибак, Юрій Смолич та Олексій Полторацький.

Цим місцям та подіям присвячені четверта і п'ята глави «Російського щоденника».

«Під час перебування в Києві Стейнбек і Капа були забезпечені повсякденним агентурними і зовнішнім спостереженням, а також _______», - повідомляє МГБ.

Що криється за цим «також ______» - незрозуміло. Такі пропуски, в які можна було вписати текст від руки, в документах спецслужб зустрічаються досить часто. Це, мабуть, робилося для того, щоб друкарки не почули те, що їм знати не належало - потрібні слова пізніше вписував від руки вже диктував їм офіцер. Зазвичай таким чином приховували прізвища партійних лідерів, яких лаяли в антирадянських листівках і написах на стінах. У повідомленні про Стейнбека і Капе пропуски так і не були заповнені, через що в цій історії стало на одну таємницю більше.

Далі йдуть короткі біографічні довідки про американців. Стейнбеку присвячено буквально пару рядків, а ось в минулому Роберта Капи знайшлися цікаві для МГБ нюанси. Він нібито стверджував, що народився в Закарпатті. (В наш час в якості місця народження фотографа зазвичай згадується Будапешт, хоча деякі джерела стверджують, що це було місто Надькапош, який зараз називається Вельке-Капушани і знаходиться в Словаччині, в декількох кілометрах від Закарпатської області України. Обидва міста на момент народження Капи входили до складу Австро-Угорщини, - ред.). Згадано й перебування фотографа в Іспанії під час Громадянської війни. А ось факт, що Роберт Капа - це псевдонім, а в дійсності його звуть Ендре Ерне Фрідман, в документі не вказано.

Стейнбека в повідомленні характеризують як людину мовчазної, замкнутого - сам нічого не питає, а на запитання відповідає неохоче. Капа, навпаки, на рідкість балакучий і намагається «усюди пролізти», відзначали чекісти. При цьому в МГБ провідну роль в тандемі відводили все одно Стейнбеку. Дії та висловлювання «балакучого» фотокореспондента майже не згадуються.

Тост за Сталіна

В МГБ були практично впевнені: письменник тільки говорить, що прибув в СРСР подивитися на життя простих людей і написати про неї, а насправді виконує завдання американської влади і спецслужб.

Одним з безперечних доказів держбезпеки вважали зустріч Стейнбека з послом США відразу після прильоту в СРСР.

На думку чекістів, «урядові кола США» поставили за мету, «використовуючи положення Стейнбека, як письменника і його політичний авторитет в Радянському Союзі, вести через нього проамериканську пропаганду». За допомогою Стейнбека США мають намір виставити СРСР винуватцем загострення міжнародної обстановки, вважали в МГБ.

Але сам письменник пояснював, що в США по-справжньому антирадянськи настроєна лише «невелика купка реакціонерів».

Ці слова Стейнбек сказав в бесіді з співробітницею Уокс, яка за сумісництвом виявилася агентом МГБ «Александрової». У тому ж розмові письменник назвав міністра закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова різким, а радянського посла в США (і майбутнього главу МЗС) Андрія Громико - грубим. А ось дипломатів Івана Майського і Костянтина Уманського (вже покійного) Стейнбек хвалив.

Американський гість протиставляв настрої простих людей і влади в СРСР: народ - миролюбний, верхівка - агресивна.

В СРСР ще з довоєнних часів добре знали роман Стейнбека «Грона гніву». Твір про важку долю американських фермерів часів Великої депресії підносилося як ілюстрація жахів капіталізму. Мабуть, радянська сторона очікувала почути від закордонного гостя щось подібне - але той заявив, що тепер фермерам в його країні живеться значно краще, а держава їм допомагає.

Чи не могли не привернути уваги МГБ і слова письменника про те, що Америка зобов'язана допомагати Європі, рятуючи таким чином саму себе.

Стейнбек не висловлював симпатій по відношенню до відомих «прогресивним діячам» на Заході, як в СРСР називали прорадянських іноземців: Еліотта Рузвельту (синові Франкліна Рузвельта), Джону Прістлі і американським комуністам.

«Під час обіду у Корнійчука, письменниця Ванда Василевська запропонувала тост за товариша ______, підкресливши, що ______ і народ - одне ціле», - повідомляє нам документ. Тут неважко зрозуміти, чиє ім'я пропущено - мова, звичайно ж, про Йосипа Сталіна. Стейнбек тост прийняв, але зазначив, що п'є «і за народ».

Ми не знаємо, хто переказав чекістам зміст застільної бесіди, але підозрювати можна як мінімум двох учасників того обіду у Корнійчука. По-перше, це Юрій Смолич - його українські дослідники Олег Микитенко та Сергій Тримбач ототожнюють з агентом НКВД-МГБ «Стрілою», який писав, в тому числі, доноси на режисера Олександра Довженка. По-друге, це міг бути і сам Корнійчук, який згадується в ще одній історії з чекістами. У 1948-му він отримав лист від дружини відомого поета Володимира Сосюри Марії. Жінка розповіла йому про свою роботу на МГБ, просила про допомогу і благала не видавати її. Той не послухав і передав лист спецслужбі. Марію Сосюру за розголошення таємниці відправили в табори.

Динамо, поля і врожай

На думку МГБ, Стейнбек виконував роль не тільки пропагандиста, а й розвідника.

«Водночас із цим Стейнбек повинен, перебуваючи в Радянському Союзі, вивчити політичний настрій народу і, мабуть, сільськогосподарський потенціал СРСР», — йдеться у документі.

Підтвердженням цієї версії визнали той факт, що Стейнбек був уже четвертим американцем, який в післявоєнні роки приїжджав в СРСР і розбирався в питаннях сільського господарства, а також цікавився збором врожаю.

Питань, як уже зазначали чекісти, Стейнбек не поставив жодного, але після повернення з першого ж колгоспу знав, скільки в ньому тракторів, молотарок, динамо-машин (генераторів струму, - ред.) І пшениці.

Підозрілим для держбезпеки виглядало і бажання американця після Києва відправитися в Поволжі і на Дон з їх полями, а не в промисловий Донбас.

Роберт Капа, на відміну від свого стриманого супутника, активно висловлював свої симпатії до СРСР. В МГБ вирішили, що його поведінка «нав'язливе і явно лицемірне».

Фотограф насправді знає російську мову, але приховує це, припускали стежили за ним співробітники МДБ: «користуючись перекладачем, Капа відповідав на питання часом раніше, ніж встигали переводити і явно реагував на сказане до перекладу».

Ніяких підтверджень того, що фоторепортер володів російською, у відкритих джерелах немає. Ось що пише Стейнбек в «Російському щоденнику»: «Капа виявився в своїй стихії, бо він говорить на всіх мовах, крім російської. При цьому на кожній мові він говорить з акцентом іншої мови. Так, по-іспанськи він висловлюється з угорським акцентом, по-французьки - з іспанським, по-німецьки - з французьким, а англійською мовою він говорить з акцентом, який не вдається впізнати. По-русски Капа не говорить, але за місяць вивчив кілька слів, які теж вимовляв з якимось акцентом - мабуть, узбецьким ».

Радянські органи держбезпеки дуже не любили, коли іноземні гості фотографували бідних людей, застарілі будівлі або черги біля магазинів. Вважалося, що такі «тенденційні» знімки робляться на замовлення ворожих спецслужб і будуть використані в антирадянській агітації. Але з усіх українських фото Капи лише два здалися радянській стороні небажаними. На одному кадрі була відображена виснажена відвідувачка музею, на другому - погано одягнена колгоспна родина, качати воду насосом. Деякі негативи перед відльотом гостей були вилучені цензорами - але їх було небагато, найважливіші залишилися. Чи збереглися вилучені знімки - невідомо, в архівах СБУ їх слідів виявити не вдалося.

Цікавих для себе зв'язків двох американців з жителями України чекісти не виявили. У той же час вони перехопили якісь документи «підозрілого змісту», які в Києві отримав Капа. У повідомленні написано, що копії документів додаються, але в архіві (по крайней мере, в тому ж) їх немає.

Побувши в Києві, двоє американців відвідали Сталінград і Грузію (кожен раз - через Москву). Немає сумнівів, що за ними спостерігали так само пильно до того моменту, поки вони не покинули країну, вилетівши з Києва в Прагу. Що ще дізналося про іменитих гостях МГБ, поки залишається таємницею. Очевидно, основний масив документів спецслужби про ту поїздку зберігається в Москві і до сих пір не розсекречено.

Послуги для ЦРУ

Наскільки виправданими були підозри МГБ? Чи справді Стейнбек з Капої працювали на спецслужби своєї країни або ж їх випадок - один із прикладів «шпиономании», що загострилася з початком холодної війни? Прямих доказів як першої, так і другої версій немає.

Американський дослідник Брайан Кеннард в 2013 році випустив книгу під назвою «Стейнбек: Громадянин шпигун». Автор упевнений: знаменитий письменник працював на Центральне розвідувальне управління. В якості одного з аргументів він наводить два документи 1952 року народження, отримані ним за запитом в архіві ЦРУ.

Перший - це лист Стейнбека директору спецслужби Уолтеру Сміту. Він повідомляє про підготовку до тривалої (мінімум півроку) робочій поїздці: спочатку по середземноморському регіону, а потім з різних європейських країн. Письменник згадує, що був би радий надати корисну послугу Сміту і його організації в ході свого туру. Як підкреслює Стейнбек, за кордоном він має багато спілкуватися з різними людьми. Очевидно, під послугою мається на увазі збір інформації. Лист наводить на думку про приятельських стосунках двох людей - письменник із задоволенням відзначає, що дізнався про поліпшення стану здоров'я співрозмовника.

Другий документ - це відповідь Сміта. Глава ЦРУ писав, що високо цінує пропозицію Стейнбека. «Ви дійсно можете допомогти нам, відкривши очі і вуха під час будь-яких політичних подій на тих територіях, на яких ви будете подорожувати, і, крім того, по будь-яким іншим питанням, які вам здаються важливими, особливо тим, які можуть бути втрачені не врахували в звичайних звітах », - пише він. Сміт пропонує зустрітися у Вашингтоні перед поїздкою письменника і докладніше обговорити співпрацю. Оригінал листа-кожен може побачити на сайті ЦРУ серед інших розсекречених документів часів холодної війни.

Документів, пов'язаних з поїздкою Стейнбека в СРСР в 1947 році, в розсекреченому масиві немає.

Кеннард проводить паралель між тією поїздкою і візитом в СРСР, вважаючи, що саме з нього почалася співпраця письменника і ЦРУ. Особливо цікавою ця гіпотеза виглядає, якщо знати, ким в 1947-му працював майбутній глава ЦРУ Уолтер Сміт: він був тим самим послом США в Москві, з яким Стейнбек зустрівся після приїзду в Радянський Союз.

Back in USSR

Через 16 років після того пам'ятного подорожі, восени тисяча дев'ятсот шістьдесят-три-го, вже отримав Нобелівську премію з літератури Джон Стейнбек повернувся в СРСР. Без Роберта Капи - той загинув в Індокитаї в 1963 році. У Києві американський гість зустрівся зі старими знайомими - Корнійчуком і Полторацьким. Судячи зі спогадів очевидців, урожай в колгоспах письменника більше не цікавив. А ось організація, яка тепер називалася Комітетом держбезпеки при Раді міністрів СРСР, як і в минулий раз, не спускала очей з Стейнбека. Класик української літератури Олесь Гончар пізніше розповідав: коли американець прийшов до нього в гості, квартиру непрохано «окупували» «сексоти» і «соцреалісти в штатському». На жаль, що на цей раз розвідали чекісти, залишається загадкою - згадок про ту поїздку в архіві СБУ знайти не вдалося.

Читайте також на ForumDaily:

Від Колумбії до Дядька Сема: історія американського символу

Книжкові клуби та бібліотеки: що і як читають в США

Гнат Солженіцин: як син великого письменника став успішним американським музикантом

Хочете більше важливих та цікавих новин про життя в США та імміграцію до Америки? - Підтримайте нас донатом! А ще підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. Вибирайте опцію «Пріоритет у показі» і читайте нас першими. Крім того, не забудьте оформити передплату на наш канал у Telegram  і в Instagram- там багато цікавого. І приєднуйтесь до тисяч читачів ForumDaily Нью-Йорк — там на вас чекає маса цікавої та позитивної інформації про життя в мегаполісі.