Особистий досвід: робота бібліотекарем

Я ніколи не мріяла стати бібліотекарем, але випадково стала і випадково затрималася в цій професії, про що іноді шкодую, але найчастіше - все-таки немає. Платять не те щоб щедро, але на життя вистачає, а нудно не буває ніколи.

Так що, якщо мені попадуться якісь прекрасні книги, які ви можете випадково пропустити, буду тут про них писати.

Якщо в бібліотеці відбудуться якісь важливі для російської публіки програми, буду тут про них згадувати.

Крім роботи простим рядовим бібліотекарем (спочатку в районних філіях, а потім в Центральній), мене недавно занесло, на мій превеликий задоволення, до відділу історії Брукліна. Якщо мені стануть відомі якісь цікаві історії (майже весь час!), Буду, у міру можливості, ділитися.

А ще я вже років приблизно вісім займаюся російські літературні програми в Центральній бібліотеці. За ці роки у нас перебувало чимало хороших людей. Серед моїх найулюбленіших - Юрій Норштейн, Андрій Хржановський, Андрій Бітов, Людмила Улицька, Тетяна Толстая, Володимир Войнович, Юрій Шевчук. Це найважча артилерія. Крім того, були десятки зустрічей з прекрасними письменниками і поетами, кіношниками, політиками, журналістами, театральними людьми.

Всі ці програми приносять мені не тільки радість від спілкування з найдостойнішими нашими сучасниками, а й досить часто! – розчарування від того, що наша громада неважливо знає і не дуже прагне знати сучасну російську літературу (я не говорю зараз про чтиво, цей «попкорн» освоїли швидко та ґрунтовно.) Навіть лауреатів найвідоміших літературних премій знаємо погано, не кажучи вже про величезну масі просто чудових письменників, імена яких добре відомі в метрополії, але в діаспорі – оскільки. Суджу за декількома “десантами” російських письменників у НЙ: на Дмитра Бикова (чиї незвичайні здібності, талант і чарівність я охоче визнаю і, більше того, з величезною приязнью ставлюся особисто до нього самого) народ валив валом; а на найталановитішого та найтоншого Олександра Ілічевського, чи Ганну Старобинець, чи Олексія Варламова – значно слабше.

Для того щоб прозондувати обстановку і зрозуміти, кого нашій публіці найцікавіше послухати, я провела абсолютно ненауковий опитування громадської думки.

При цьому для мене особисто існують якісь стандарти, якими я не збираюся жертвувати. Наприклад, я навряд чи коли-небудь запрошу авторів, які пишуть по дві книги в квартал. Для мене це не письменники, а ремісники, нехай навіть сто разів успішні, але у мене не вистачає уяви, щоб знайти, про що з ними можна півтори години розмовляти. "Як ви винайшли матрицю?". Ну і є люди просто нерукопожатним, це теж очевидно.

Отже, опитування пройшов жваво, в ньому взяли участь багато регулярні відвідувачі російських програм в бібліотеці. Хочу задати те ж саме питання тут: на зустріч з ким із сучасних письменників і поетів ви б прийшли в Бруклінському Центральну бібліотеку? Результатами поділюся, якщо вам цікаво.

Ну і наостанок, правила цього блогу звичайні:
- будь ласка, без особистих випадів та образ;
- якщо ви пишите російською, користуйтеся кирилицею;
- Постарайтеся, по можливості, обійтися без мату;
— порушників банитиму, одразу попереджаю.