C перемогою, Світу!

Вітаємо творців фільму «Код життя: курорт Терезієнштадт» з перемогою на Міжнародному кінофестивалі в Х'юстоні (США) - «Спеціальним призом журі»!
Редакція «Форуму»
Здавалося, ми зовсім недавно розмовляли зі знаменитою співачкою Світланою Портнянской про її несподіваною роботі в якості продюсера документального кіно і результати цієї діяльності, а сьогодні, після перемоги фільму на престижному фестивалі, ми вирішили зустрітися знову.
Якщо пам'ятаєте, друзі, мова у фільмі йде про Терезине, унікальному епізоді Голокосту, який ще не отримав належного визнання і популярності в сучасному світі. У фільмі присутня не тільки хронологічний опис подій, що сталися майже 70 років тому, в ньому до найдрібніших деталей розкрито і показано єзуїтство фашистської ідеології.
У плані «остаточного вирішення єврейського питання» концтабір Терезин сильно відрізнявся від «стандартних» таборів смерті і концентраційних таборів. Фашисти тут зробили спробу знищити «мозок» єврейського населення Європи - його інтелектуальну еліту, творчу, наукову, технічну і художню інтелігенцію. Придумати таке було під силу тільки дияволу. А лідери фашистської Німеччини і насправді були породження Зла.
- Світлана, багато хто з нас побачили цей фільм, коли він майже в остаточному варіанті було привезено тобою і режисером Галиною Калашникової на Другий фестиваль ізраїльського кіно в Нью-Йорку на початку цього року. І хоча фільм не має відношення до ізраїльського кіно, ви поступили абсолютно правильно ... Фільм не випав з теми фестивалю і виглядав вельми органічно ...
- Коли ми показали незакінчений варіант фільму на фестивалі в Нью-Йорку, ще не всі ідеї були реалізовані творчою групою. За три минулі місяці фільм зазнав ряд змін, які тільки посилили його. Ми додали ряд нових епізодів, прибрали незначні, посиливши динаміку фільму. Була додана комп'ютерна графіка, авторські тексти. Фільм повністю озвучений російською мовою. Російську версію тексту читає чудовий актор театру і кіно Веніамін Смєхов.
- Сьогодні існує тільки російська версія фільму?
- Ні, вже є і англійська версія. Після завершення фільму ми послали його на сім міжнародних фестивалів кіно: в Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Х'юстон, Атланту, Карлові Вари, Монреаль ... Подали заявки, заплатили внески за участь ... Ми все це зробили, і перший фестиваль, в Х'юстоні, один з найпрестижніших світових фестивалів, другий після фестивалю незалежного кіно «Санданс» і перший в житті кінорежисерів зі світовими іменами Спілберга, Лукаса і Скорсезе, надіслав нам запрошення брати участь в церемонії нагородження на червоній доріжці ... Це означало, що ми потрапили до першої трійки. А 21 квітня рішенням журі кінофестивалю наш фільм «Код життя: курорт Терезієнштадт» отримав головний приз фестивалю - «Спеціальний приз журі». Я надзвичайно рада і щаслива високу оцінку нашого творіння. І тебе, Міша, як одного з його творців, я вітаю з цією високою нагородою.
- Чудово! А я вітаю тебе, Світлана! Вітаю! Радий і гордий! Хто ж отримував нагороду в Х'юстоні?
- На жаль, я не могла поїхати, тому що в цей час у мене були концерти в Буенос-Айресі. А 21-го по червоній доріжці за високою нагородою журі - нагородою переможців фестивалю - йшли Галина Калашникова і Руслан Овчаров, оператор і редактор цього фільму.
- Свєта, як виникла думка відправити фільм на фестиваль?
- Ми з самого початку роботи над фільмом задумали це. Це було нашою метою.
- Світлана, фільм став переможцем. Тільки вдумайся: фільм, знятий в іммігрантської російськомовної громаді, став переможцем міжнародного фестивалю. Зрозуміло, що інформація пройде по всьому світу ... Яка майбутня доля цього фільму?
- По-перше, ми чекаємо відповіді від інших фестивалів. І будемо подавати заявку на участь в кінофестивалі в нью-йоркському центрі мистецтв «Трайбека» - ми хочемо розмножити його і поширити по всій країні, по всіх громад, школам і музеям Голокосту.
- Але для цього треба поширити через ЗМІ інформацію про цей фільм ... Це ваше завдання?
- Ні, це завдання дистриб'ютора. Ми обов'язково знайдемо його і укладемо договір.
- Як ти вважаєш, чи може цей фільм бути цікавий не тільки євреям?
- Перш за все, він цікавий євреям. І я впевнена, що сьогодні він цікавий всім нормальним людям, які цінують реальну історію людства, з повагою ставляться до подій і справедливо їх оцінюють.
- Світлана, ти розраховуєш на широкий екран або телевізійний?
- Звичайно, телевізійний. Фільм навіть за форматом телевізійний. Його тривалість 45 хвилин. У російській версії він трохи коротше. Крім того, дещо змінено музичний фон. Ось практично і все. Але напруга емоцій і напруженість сюжету протягом фільму залишилися.
- Глядачі на фестивалі в Нью-Йорку були єдині в думці, що фільм вийшов за рамки стандартної документалістики про Голокост. Сама тема Терезина виявилася настільки неординарною, що просто не могли не з'явитися по ходу роботи унікальні режисерські та операторські ходи ...
- Абсолютно вірно, але, швидше за все, це відноситься до коментарів. Скажімо так: Терезієнштадт був «артистичним» концтабором. Концтабір для високого мистецтва, яке залишило свої плоди в такому надлишку, що на кілька поколінь вистачить. Тому матеріалів дуже багато, нам є, що показати. Слава Б-гу, збереглися картини, вони показані у фільмі, дійшла і звучить музика. І весь арт, який там створено, зберігся. По всьому світу проходять виставки Франца Кіна і Фрідл Дикер-Брандейс, психолога, архітектора і художниці.
- Свєта, мені здається, сама історія появи ідеї створення фільму, пошуку героїв, творчого рішення і т.д. гідна окремої фільму, а може, і книги.
- Я не думаю, що історія створення фільму може бути цікава, але ось історія ідеї варто окрему розповідь. Я вже розповідала, що ідея прийшла спочатку відомого лікаря і меценату Анатолію Валево, ізраїльтянинові з Беер-Шеви, давно працює в Чехії. Він нас заразив ідей зняти фільм про Терезієнштадт. Провідним консультантом стала Олена Макарова, яка присвятила темі Терезина десятки років життя. І напевно на світі немає другої людини, яка б знала про цю тему більше, ніж Олена. Чотири монографії про Терезине внесла вона в скарбницю історії Голокосту. Ця унікальна жінка живе цією темою. А тобі, Міша, дякую за твій чудовий текст, якій разом з текстом Олени Макарової доніс до глядача тему фільму.
- Дякую всім вам за можливість попрацювати над цією темою. Світла, апетит приходить під час їжі ...
- Ти хочеш спитати, що далі? Ми отримали такий престижний приз, ми повірили в себе і дуже хочеться продовжити роботу. Мені дуже цікаво займатися продюсуванням і монтажем, писати - в загальному, творчо працювати. Але я не людина кіно. Моя поява в ньому випадково. Якщо буде щось, пов'язане з єврейською темою, я з задоволенням в неї занурюся.
- Світлана, чи є у тебе план показу цього фільму в колишніх республіках СРСР, в Європі?
- Я припускаю, що цей фільм візьмуть на РТР і канал «Культура». Спробуємо привезти його до Чехії ... А у вересні 2012 року відбудеться презентація фільму в театрі «Міленіум» в Нью-Йорку.
Від імені творчої групи хочу висловити особливу подяку Американському форуму російськомовного єврейства - Д. Щігліку, Л. Барду, І. Брановану - за надану фінансову допомогу і підтримку нашої роботи. Друзі, дякую!
Я запрошую вас і всіх любителів мистецтва 9 червня до мене, в «Міленіум», на концерт, де я буду розповідати про кіно і співати улюблені вами пісні. До зустрічі!
Зі Світланою ПОРТНЯНСКОЙ розмовляв Михайло НЕМИРІВСЬКИЙ