Україна запустила свій супутник на орбіту за допомогою Space X Ілона Маска: як це було

13 січня вперше за десять років на орбіту вийшов український супутник. О 10:10 за нью-йоркським часом на космодромі на мисі Канаверал у Флориді відбувся запуск ракети Falcon 30. BBC.

Фото: Shutterstock

Саме ця ракета, розроблена компанією Space X Ілона Маска, є носієм українського оптичного супутника Січ-2-30. За запуском можна було спостерігати за YouTube каналі компанії.

Відділення супутника від ракети та вихід на орбіту намічено об 11.50, а вже о 13.15 він пролетить над Україною і незабаром надішле перше зображення.

Для України запуск супутника може ознаменувати перший крок у виході з кризи космічної галузі. Він принесе користь не тільки для виконання важливих цивільних завдань, таких як моніторинг стану навколишнього середовища або надзвичайних ситуацій, а й спостереження за переміщенням військ.

За темою: Tesla почала продавати крихітні автономні будинки: що в них є і скільки вони коштують

Успіх Січ-2-30 здатний дати зелене світло для запуску цілої групи супутників, які допоможуть українській економіці зростати, а українським військовим – спостерігати за супротивником.

Космічне забуття

Десять років космічна галузь України була у кризі. Останній свій супутник Січ-2 країна відправила на орбіту в серпні 2011 року за допомогою ракети-носія Дніпро-1, яку тоді виробляли на Південмаші із залученням російських компаній.

Запуск пройшов на базі в Оренбурзькій області. Вже в грудні 2012 року зв'язок із супутником було втрачено.
Пізніше з'ясувалося, що проблема виникла через елемент живлення російського виробництва. Таким чином Січ-2 пропрацював лише трохи більше року з п'яти, на які очікували розробники.

З того часу Україна більше не мала супутників на орбіті.

Після початку війни на Донбасі 2014-го співпраця з Росією в аерокосмічній сфері припинилася, і українська аерокосмічна промисловість залишилася без низки російських компонентів, важливих для виробництва супутників. Також під контролем Росії в Євпаторії опинився Центр управління та випробування космічних засобів разом із обладнанням, яке використовувалося для управління супутником Січ-2.

Ганьбою та судовими процесами завершилася історія з розробкою телекомунікаційного супутника Либідь, на який Україна взяла у Канади кредит у $292 млн. Українці так і не побачили його у роботі.
У 2014-му та 2017 роках запускали лише малі дослідні наносупутники PolyITAN (вагою 1-2 кг), розроблені вченими Київського політехнічного інституту.

Який супутник запускають зараз

Як повідомляє Державне космічне агентство, розробку супутника Січ-2-30 розпочали у 2017 році у Конструкторському Бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля». На цьому підприємстві у Дніпрі його конструювали, тестували та підготували до пуску. Частину компонентів виготовили на «Південмаші».

Супутник спочатку називався Січ-2-1, оскільки був модифікованою версією Січ-2, запущеного у 2011 році. Перейменували супутник на Січ-2-30, оскільки президент Зеленський доручив запустити його у рік відзначення 30-річчя незалежності.

Головний конструктор та начальник проектно-конструкторського бюро космічних апаратів у Конструкторському Бюро «Південне» Костянтин Білоусов, який керував розробкою супутника, розповідає, що хоча Січ-2-30 є прямим наступником Січ-2, між ними є відмінності.

«Це прямий спадкоємець, модернізована версія Січ-2. Але неякісні компоненти замінили на якісні, доопрацювали програмне забезпечення. Ми вважаємо, що у Січ-2-30 буде більш тривалий термін існування. Його запускають іншою ракетою на нижчу орбіту на висоті 525 км, що додасть якість зображення», – пояснює конструктор.
У Конструкторському Бюро «Південне» вирішили питання заміщення російських елементів, які раніше використовувалися для супутників.

«У ЄС та Кореї купили службові системи зв'язку та датчики. Хімічну батарею придбали у Франції відома фірма, яка забезпечує необхідну якість. Але куплених компонентів менше, ніж тих, що розроблені в Україні», – зауважив Білоусов.

Нові прилади, їхнє опрацювання збільшили термін робіт, але, на думку конструктора, підготували супутник досить швидко.

«Активно супутник створювався приблизно три роки. Ми зробили так швидко, як це можливо. А фінальні випробування та відпрацювання провели за останній місяць – це дуже швидко», – наголосив він.

Витрати на виробництво супутника, за словами конструктора, сягнули $4,5-5 млн.

Однак це зразкові цифри, адже курс долара коливався у 2017-2021 роках. До того ж, не всі кошти виділені з державного бюджету.

Запуск за допомогою ракети Space X – це ще $1,99 млн. Як зауважив Костянтин Білоусов, цінова пропозиція та термін реалізації, запропоновані американською компанією, виявилися найкращими.

«Теплилася ідея вивести на орбіту супутник у 2021 році. Жоден інший провайдер у такі стислі терміни запуск не забезпечував. А Space X був готовий до цього у грудні 2021 року, але з технічних причин все довелося перенести на січень. Але все одно тут і найкраща ціна», – гаргументує він.

Навіщо потрібний цей супутник

У Державному космічному агентстві повідомили, що супутник виконуватиме насамперед цивільні завдання.

Йдеться про моніторинг використання земель, рослинності, лісових та водних ресурсів, а також про допомогу у ліквідації наслідків стихійних лих та цифровізації економіки.

"Січ-2-30 призначений для зйомки поверхні землі з просторовим поділом 7 метрів у широкій смузі огляду понад 36 км", - повідомляють у Держкосмосі.

Це означає, що будь-який об'єкт більше 7 метрів буде помітний на знімках, а супутник одночасно отримає зображення з дистанції в 36 км.

Його можна використовувати для пошуку джерел надзвичайних ситуацій, спостереження за станом лісового господарства. За допомогою цього супутника легко фіксувати пожежі, вирубування лісів, розливи нафти, забрудненість річок, урожай зернових», – розповідає Костянтин Білоусов.

За його словами, супутник надає не лише оптичну інформацію, за його допомогою можна проводити наукові дослідження іоносфери.

Хоча Січ-2-30 має цивільне призначення, він дозволить отримувати якісні дані, необхідні для оборони України. У Держкосмосі говорять про отримання інформації щодо «створення інженерних споруд, переміщення військової техніки та кораблів».

«У нього велика смуга огляду: за один прохід він може дати інформацію про територію завширшки понад 36 км. А це, по суті, можливо лінія розмежування з обох боків», – пояснює Костянтин Білоусов.

Він зазначає, що отримання такої інформації не є основним завданням Січ-2-30. Україні потрібно розробити сучасніші супутники, які передбачають проект державної космічної програми на 2021-2025 роки.

Як це буде працювати

Перші зображення Січ-2-30 має надіслати через кілька годин після старту.

«Після запуску Січ-2-30 буде інтегровано у Copernicus – програму Європейського Союзу зі спостереження Землі. Зображення із супутника Україна зможе отримувати щодня», – зазначають у космічному агентстві.

Зображення надходитимуть до Центру управління польотами, який після втрати відповідного центру в Євпаторії у 2021 році розмістили біля міста Дунаївці Хмельницької області. Тут із радянських часів розташований Центр прийому та обробки спеціальної інформації, який приймає дані щодо космічних апаратів.

«Це головна установа. Воно забезпечує експлуатацію технічної системи – видачу команд управління, розрахунок орбіти, планування зйомок. Тут заново створили елемент наземного управління, що дозволяє отримати інформацію з супутника, керувати всією розробкою. Там є наземні станції, які забезпечують радіозв'язок із супутником, а також програмно-технічні засоби, які здійснюють планування його роботи та забезпечують видачу інформації», – пояснює Білоусов.

Державні установи зможуть отримувати зображення із супутника безкоштовно протягом доби, у деяких випадках зйомка буде терміновою.

І лише хмарам підвладно зробити отримання знімків неможливим.

«Якщо є хмари між супутником та Землею, жоден оптичний супутник – український чи інший – не зможе отримати зображення. Вони не здатні працювати в хмарну погоду, так само як телескопи, що працюють із Землі та спостерігають за зірками, тому що хмари закривають огляд. Це фізичне явище, яке нікому не під силу оминути», – пояснює Білоусов.

Але, за його словами, у цій ситуації допоможе те, що в Україні лише приблизно 80 із 365 днів на рік хмарні, і велика територія України, на якій постійно змінюється погода.

Інженери та конструктори КБ «Південне» після виведення супутника на орбіту мають налаштувати його.

«Підтримуватимемо апарат дистанційно, отримуватимемо необхідну інформацію, вивчатимемо її і даватимемо рекомендації. Ми підтримуємо наші вироби протягом усього терміну існування», – запевнив Білоусов.

Розробники розраховують, що супутник здатний працювати щонайменше три роки.

«За нашими оцінками, три роки – це мінімальний термін його перебування на орбіті. Якщо буде висока сонячна активність, супутник не вийде з ладу, але з балістичних причин може почати знижуватися і згоріти у верхніх шарах атмосфери. Але я вважаю, що такого не станеться, це найгірший сценарій. Січ-2-30 може працювати п'ять і навіть більше років», – переконаний Бєлоусов.

Далі – більше: супутники для потреб армії

Січ-2-30 стане першим своїм супутником України на орбіті. До 2025 року Держкосмос хоче розгорнути ще 7.

«Запуск супутника – це частина космічної програми, її перший крок. До 2025 року Україна планує розгорнути на орбіті групу українських супутників: ще 6 апаратів високої просторової розрізненості (роздільна здатність 1 метр) і один – надвисокої (0,5 метра). Загалом супутників буде 8», – повідомили у Держкосмосі.

Планується розширювати застосування цих супутників саме у сферах безпеки та оборони, зокрема для цілей ЗСУ.

Щоб реалізувати ці плани, у Держкосмосі очікують на схвалення науково-технічної космічної програми на 2021-2025 роки. Відповідний законопроект зараз перебуває на розгляді у Верховній Раді.

Ця державна програма передбачає не лише запуск супутників, а й розробку ракетної техніки, виготовлення складових ракет-носіїв Антарес та Вега, розгортання командно-вимірювальної станції телеметричної інформації на Українській антарктичній станції «Академік Вернадський».

Україна може повернутися до клубу космічних держав?

Український експерт з аерокосмічної сфери, колишній радник голови Державного космічного агентства Андрій Колесник вважає, що запуск Січ-2-30 може стати першим кроком для виведення космічної галузі України із кризи.

"Цей крок не може переламати тенденцію, але продемонструє, що ми здатні повернутися до клубу космічних держав", - переконаний він.

Супутник вже став вкладом у розвиток космічної індустрії країни, тому що люди, які працювали над ним, здобули навички, а залучені підприємства та установи оновили обладнання.

Цей запуск дає можливість Україні оновити навички самостійного управління супутниками. Ми знову отримаємо досвідчений персонал, який вміє керувати супутником, оскільки за 10 років частина фахівців, які це вміли, пішла, а нові, що не вміють, прийшли», – пояснює Колесник.

У той же час він зазначає, що супутниковий напрямок космічної індустрії потребує нових замовлень та конструкторських рішень.

«Січ-2-30 використовує технології, які застосовували 15 років тому. Цінність у тому, що він даватиме оглядове зображення. У майбутньому потрібні супутники з найкращими технічними характеристиками, що дозволяють розрізняти ті чи інші об'єкти на місцевості, які потрібні нашим військовим», – доводить конструктор.

На його думку, супутники з високою просторовою розрізненістю (1 метр) та надвисокою (0,5 метра), розробку яких передбачає проект державної космічної програми, матимуть більше значення для військових, ніж Січ-2-30.

«Січ-2-30 здатний дати інформацію про те, що на якомусь обмеженому клаптику землі з'явилося щось нове, а це і військовий табір, і скупчення техніки, і військова колона, але він не зможе давати докладні знімки про те, що саме знаходиться у цій колоні чи скупченні техніки», – уточнив експерт.

Водночас, технологічні можливості України у розробці супутників з надвисокою розрізненістю обмежені.

«Щодо супутника з надвисокою розрізненістю, то у нас поки що немає спеціального обладнання, щоб її досягти», – пояснює Андрій Колесник.

Крім того, щоб уникнути бар'єрів для спостереження у вигляді хмар, потрібно розробляти супутники з радарною технологією, а не оптичною, яку представляє Січ-2-30. Вони дозволять спостерігати і вночі, і за хмарної погоди.

«З радарною технологією у нас гірше – немає фахівців та обладнання, але якщо ми розпочнемо супутникову програму, то поступово зможемо перейти до створення радарних супутників», – зауважив експерт.

Мільярди на космос: скільки витрачає Україна та світ

Андрій Колесник зазначає, що держави, які створюють супутникові групи, намагаються комбінувати радарні та оптичні супутники. Але радарні коштують значно дорожче.

«За розрізненістю радарні супутники поступаються оптичним. Тільки останніми роками на Заході розробили технології, які дозволили наблизитися до рівня оптичних, але ніхто з нами не ділитиметься такими технологіями – треба розраховувати на власні сили. Для цього потрібні роки підготовки спеціалістів та великі фінанси», – резюмує конструктор. .

Читайте також на ForumDaily:

У 2021 році ICE випустила понад 100 тисяч нелегалів під слово честі: майже половина з них тепер ховається

Як наші дивують Америку: 9 крутих українських стартапів на CES 2022

Хочете більше важливих та цікавих новин про життя в США та імміграцію до Америки? - Підтримайте нас донатом! А ще підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. Вибирайте опцію «Пріоритет у показі» і читайте нас першими. Крім того, не забудьте оформити передплату на наш канал у Telegram  і в Instagram- там багато цікавого. І приєднуйтесь до тисяч читачів ForumDaily Нью-Йорк — там на вас чекає маса цікавої та позитивної інформації про життя в мегаполісі.