Історія успіху Ірини Бродської: як російська актриса підкорила Голлівуд, знялася у Крістофера Копполи та потоваришувала з Ніколасом Кейджем

Життя актриси Ірини Бродської у Росії, здавалося, було втіленням найсміливішої мрії. Випускниця Нижегородського театрального училища, вона грала у московському театрі імені Станіславського та знімалася у відомих фільмах та серіалах. Чоловік Ірини, економіст Микита Бродський, ще у 23 роки захистив кандидатську дисертацію з економіки та став доцентом у МДУ. Паралельно юнак працював у Московській міській телефонній мережі, де керував відділом планування, а потім працював у Вищій школі економіки.

Фото надане Іриною Бродською

Тим не менш, у 2011 році сім'я вирішила переїхати до Сполучених Штатів, де Ірині довелося розпочати кар'єру практично з нуля. Зараз, трохи більше ніж через десять років, Ірина Бродська знімається у фільмах відомого американського режисера Крістофера Копполизнайома з Ніколасом Кейджем, грає англійською у виставах з Шекспіра, і вчить дітей та дорослих акторській майстерності. Про те, наскільки важко російській актрисі було пробитися в США і чим російські глядачі відрізняються від американських, Ірина розповіла в інтерв'ю Forum Daily.

Театр і кіно

Професійно грати на сцені дівчина розпочала з третього курсу училища – у Театрі драми імені Горького свого рідного Нижнього Новгорода.

«Я досить швидко почала грати головні ролі у спектаклях, у мене з'явилися шанувальники, і я пам'ятаю, що іноді люди просили автограф навіть у магазині. Це було так незвичайно!», - Згадує актриса.

Саме у театрі Ірина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Микитою.

За темою: 'Головний російський' в Голлівуді: як українець став затребуваним актором в США

«Він до того моменту вже жив у Москві, але в той період якраз приїхав до рідного міста писати дисертацію. Вони з мамою пішли на спектакль «Місяць на селі», де я грала типову «тургенівську панночку» Віру Олександрівну. Саме його мама тоді першою звернула на мене увагу», - розповідає Ірина.

Там же, у Нижньому Новгороді, Ірина Бродська брала участь у зйомках «Сибірського цирульника» Микити Михалкова, де грала одну з жінок у свиті дружини губернатора. Переїхавши через кілька років до Москви, вона почала працювати у театрі імені Станіславського.

Фото надане Іриною Бродською

«Коли я прийшла влаштовуватися туди, я вже була на другому місяці вагітності, але приховала це і почала працювати і репетирувати, як і решта. Через кілька місяців мені, звичайно, довелося сказати правду, проте директор був готовий чекати, коли я зможу повернутись до роботи після пологів», - Згадує актриса.

За словами Ірини, у Москві підготовка до вистав йшла складніше та довше, ніж у провінції, що створювало відчуття безперервного творчого процесу. Ірині вдалося попрацювати з різними режисерами, включаючи Володимира Мірзоєва, Насіння Співака и Михайла Казакова. Паралельно в актриси стали з'являтися ролі в кіно та серіалах, включаючи «Дві долі», «Щастя ти моє», «Павутина-4» та інші. Спочатку це були епізодичні ролі, потім більш характерні персонажі.

Тим не менш, Ірина зізнається: думки про можливий переїзд за кордон стали з'являтися у подружжя ще 2008 року. Першим імпульсом стала фінансова криза, але потім виникли й серйозніші проблеми.

«Випускників МДУ розглядали як «резерв» для так званого «економічного блоку» російського уряду. Спочатку Микита щиро мріяв брати участь у розвитку російської економіки, але з роками, розуміючи, як усе влаштовано у системі, дедалі більше розчаровувався у ній. Тим часом адміністративний тиск на економістів та підприємців посилювався, корупція розросталася, що дуже скривляло його.», - Згадує Ірина.

Американський театр

Знайти роботу за кордоном було не так просто, але Микиті вдалося вступити на навчання до Стенфордського університету, і сім'я переїхала до Каліфорнії. Якраз перед імміграцією у пари народилася друга дитина – дочка Поліна. Незважаючи на це, Ірина буквально відразу ж почала шукати роботу за фахом, спочатку – у російськомовних театрах.

«Паралельно я брала різні класи та курси в Стенфорді, у тому числі режисерами театрів Сан-Франциско. Першим театром, який я знайшла в районі Затоки, був російськомовний театр «Ю». Я зіграла у двох його спектаклях, ще будучи мамою, що годує. Режисер театру Олександр Лізненков, виявився справжнім професіоналом Як виявилося, він теж навчався в Нижньому Новгороді, і в нас були ті самі педагоги. Саша – дуже глибокий режисер та дивовижний інтелектуал», - Згадує Ірина.

Вам може бути цікаво: головні новини Нью-Йорка, історії наших іммігрантів і корисні поради про життя в Великому яблуці - читайте все це на ForumDaily New York.

Паралельно з роботою Ірина пройшла спеціальний інтенсив щодо Шекспіра при каліфорнійському театрі Berkeley Rap School of Theater. Її перший досвід гри англійською розпочався у процесі навчання, на сценах Стенфорда та Берклі. За словами актриси, американський театр суттєво відрізняється від російського.

«Американці звикли працювати дуже швидко, ставити вистави буквально на одному подиху, ривком. Відповідно, актори не продумують ролі настільки досконало і глибоко, як це заведено в нашій традиції. До того ж різниця відчувається і в мові: англійська набагато лаконічніша, що підштовхує до того, щоб доносити смисли швидше, ніж у нас, без багатозначних «мхатовських пауз»», – ділиться враженнями Ірина.

За її словами, у середньому серед акторів американських театрів зустрічається більше любителів, ніж це було у Росії. Проте бувають і винятки.

«Наприклад, в Орідні знаходиться дуже високопрофесійний театр California Shakespeare Theater, який спеціалізується на виставах Шекспіра. Працювати там – це моя мрія, але я розумію, що я ще маю, куди рости. Але навіть актори-аматори, для яких ця робота не є основною – це дуже талановиті люди», - зазначає вона.

При цьому, за словами Ірини, реакції американських глядачів простіші і безпосередніші, ніж російські.

«Я пам'ятаю, як на одному з виступів у Стенфорді я співала, і публіка стала кричати «вау» і ляскати, не чекаючи на завершення пісні. У нас демонструвати свої емоції в театрі не прийнято, і актори до завершення вистави не знають, наскільки їхня гра сподобалася глядачам. Тут не прийнято приховувати свої реакції», – ділиться спостереженнями акторка.

«Отелло», Крістофер Коппола та Ніколас Кейдж

Через якийсь час Олександр Лізненков запропонував Ірині спробувати себе в ролі відьми в англомовному спектаклі «Макбет» на сцені театру «Фенікс» у Сан-Франциско (Phoenix Theatre) та познайомив її з американським актором та продюсером цієї постановки Байроном Хейєм (Byron Haigh). На цій виставі Ірина познайомилася з режисером Крістофером Копполою (Christopher Coppola), молодший син якого теж зіграв у Макбеті.

Фото надане Іриною Бродською

«Наводячи сина, Крістофер постійно спостерігав за нашою грою. Саме тоді у них із Байроном виникла ідея зняти фільм на основі цієї вистави. Ми знімали вночі, в Арт-інституті, і там справді була шекспірівська атмосфера: сходи, якісь дивні конструкції. Крістофер виявився справжнім майстром – він уміє працювати з тінями, грати світлом, і за цим дуже цікаво спостерігати. Переміщуючи світло і камеру, він ніби веде глядача від одного актора до іншого, переключаючи його увагу на кожну нову деталь», - розповідає Ірина.

Завдяки роботі з Копполою актрисі вдалося зустрітися і з рідним братом Крістофера, Ніколасом Кейджем. Щоправда, знайомство з голлівудською знаменитістю вийшло дещо кумедним.

«Коппола прийшов на презентацію одного зі своїх фільмів разом із братом, але я не впізнала його брата, оскільки він був у ковбойському капелюсі, який частково закривав обличчя. Я чомусь подумала, що це старший син Крістофера. В результаті я просто сказала йому: "Hi!". Тільки потім мені повідомили, що це був Ніколас Кейдж», - зізнається Ірина.

За її словами, гра чужою мовою не так сильно відрізняється від гри російською.

За темою: 'Поїхали підкорювати Голлівуд': російські актори, у яких в США нічого не вийшло

«Мова дає мелодію, звучання фраз, але загалом головне – це донести до глядача сенс. Ця мета незмінна будь-якою мовою. До речі, американців також цікавить людська психологія. Буквально недавно ми закінчили зйомки ще одного фільму за сюжетом Шекспіра, «Отелло» разом із Крістофером Копполою та Байроном Хейєм. Байрон грався Яго, а я – його дружину, Емілію. Зараз ми репетируємо Чехова, і також англійською мовою. До речі, режисером виступає той самий Олександр Лізненков. Поки йдеться про спектакль, але можливо, Крістофер теж захоче екранізувати його», – розповідає акторка.

Окрім акторської роботи, Ірина Бродська відкрила в собі талант викладача. Вже кілька років вона займається з російськомовними дітьми акторською майстерністю та постановкою вистав.

«Коли я вчилася і працювала, я сама не уявляла, що зможу ставити дитячі спектаклі, але зараз займаюся саме цим. І це величезна радість. Крім цього, ми з моєю подругою та партнером Іриною Грумінською створили команду "Art of Life". Ми організуємо театрально-музичні вечори по всій Bay Area, у тому числі із запрошенням зірок зі світовим ім'ям. Ці заходи користуються величезною популярністю у діаспорі», – ділиться акторка.

Читайте також на ForumDaily:

Як купити дешеві авіаквитки в США: поради від затятого мандрівника

Корисні дрібниці: 18 простих і милих лайфхаків, які зроблять ваше життя приємнішим

Гачки на крилах та прихований поручень: 9 особливостей, які ви не помічали в літаках

У бізнесмена не буває вихідних: як організувати тракову компанію у США та не згоріти на роботі

Цього сезону алергії агресивніші від звичайного: як зменшити вплив пилку на організм.

Хочете більше важливих та цікавих новин про життя в США та імміграцію до Америки? - Підтримайте нас донатом! А ще підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. Вибирайте опцію «Пріоритет у показі» і читайте нас першими. Крім того, не забудьте оформити передплату на наш канал у Telegram  і в Instagram- там багато цікавого. І приєднуйтесь до тисяч читачів ForumDaily Нью-Йорк — там на вас чекає маса цікавої та позитивної інформації про життя в мегаполісі.