Енді Ворхол: як іммігрант з українським корінням став легендою американської поп-культури
Енді Ворхол – засновник поп-арту, батьки якого емігрували до США, повертається, аби допомогти Україні. Його фонд почав підтримувати українських художників. ТСН.
Фото: Depositphotos
Травня 2022-го. На аукціоні Christie's портрет голлівудської зірки Мерілін Монро роботи Енді Воргола продають за рекордні $195 мільйонів! Син бідних емігрантів із Лемківщини стає найдорожчим художником ХХ століття.
Крім його бачення існує ще й ринок, який оцінив це бачення і підняв його на рівень ікони сучасної. Так, Енді Уорхол – це ікона сучасного мистецтва”, – пояснює феномен Уорхола колекціонер та меценат Дмитро Піркл.
За темою: Шабаш на крові: що й навіщо говорила російська пропаганда про Україну у новорічну ніч
Ще за життя король поп-арту заповідав більшість свого статку на допомогу художникам. Досі Фонд Енді Воргола підтримував лише художників із США. Але після початку повномасштабного вторгнення Росії організація вперше зробила виняток заради художників з України.
“Наші колеги з фонду Енді Воргола знайшли нас та написали на пошту фонду, – розповідає співзасновниця ГО “Музей сучасного мистецтва” Ольга Балашова. – Вони хотіли підтримати саме українських митців. І ми спитали: «Ви знаєте, що українці вважають, що Енді Ворхол — це взагалі наш художник?» І вони сказали: "Так, ми знаємо".
Батьки Енді Воргола походять із лемківського села Мікова. Сьогодні це територія Словаччини. Чому ікону поп-арту вважають українцем?
“Тоді, коли Уорхол народився та її батьки приїхали до Америки, всі називали русинами. І українці на Галичині, і українці на Закарпатті, і українці якраз у цій частині на Лемківщині. Я маю кілька кузенів – українців, до речі”, – каже професор Ратгерського університету США Олександр Мотиль.
Олександр Мотиль також із сім'ї емігрантів-русинів. Вчений виріс в українському кварталі, як і його легендарний земляк Енді Ворхол: “Він жив у цьому українсько-русинському гетто у Піттсбурзі добрих 20 років. Де все було українсько-русинським. Мова, святкування – ну все! Співали коляди, малювали писанки – в принципі це як наші люди”.
У двадцять років Андрій Воргола приїжджає до Нью-Йорку. Спочатку малює для реклами та згодом вирішує зайнятися високим мистецтвом. Його фірмовим стилем стає шовкографія – трафаретне перенесення на папір зображень предметів чи поп-зірок. Цей нестандартний прийом Енді Уорхол запозичив у рекламної промисловості.
“На високому мистецтві паразитує все: кінематограф популярний, серіали, реклама, кліпи, – розповідає Ольга Балашова. – Енді Ворхол вперше перевернув цю систему. Тому що він залучив рекламу та стандарти поп-культури на територію мистецтва. І більше такий фокус нікому не вдавався”.
Свою нью-йоркську студію Енді назвав "Фабрикою". Адже митець щодня випускав близько сотні шовкографій. Його прості, здавалося б, картини спочатку шокували, потім ставали культовими, і зрештою – символами епохи. Уорхол зробив мистецтво зрозумілим та доступним кожному.
“З банки супу створив шедевр. Він казав, що банк із супом теж може бути предметом мистецтва”, – згадує Дмитро Піркл.
2010-го «Велика банка супу Кемпбелл» Енді Уорхола продали на аукціоні Christie's за $23 мільйони! “Велику пляшку “Кока-Коли” продали за 35 мільйонів доларів. Картину "Аварія зеленого автомобіля" продали за $75 мільйонів. А "Вісім Елвісів" - за $100 мільйонів.
“Я не знаю, чи існуватиме Кока-Кола, але її образ, створений Енді Уорхолом, переживе нас усіх, – упевнена Ольга Балашова. – Як і Мерилін Монро, як і решта героїв, яких він зображував. Він входить до п'ятірки найважливіших авторів 20 століття, тому що він не такий простий, як здається”.
Подобається стаття? Підтримайте ForumDaily!?
Сучасники дивувалися невгамовній фантазії Енді. Мало хто здогадувався, наскільки значний вплив на художника мала його мати – Юлія Завадська. Проста жінка з Карпат вишивала картини, розписувала крашанки та заохочувала до мистецтва сина. Не підозрюючи, що яскраві кольори українських писанок стануть частиною світової поп-культури. Мати короля поп-арту так і не опанувала англійську мову. Тому розмовляла з Енді лемківським діалектом українців.
“Уявіть собі, вона сама їде з Піттсбурга автобусом, щоб рятувати свого сина від безбожного Нью-Йорка. Тому що це мамин синочок, розумієте? – усміхається професор Олександр Мотиль. – Вони разом якісь книжки видавали, разом малювали. Це просто неможливо, щоб він не був під впливом цієї української чи російської спадщини. Уорхол, який жив із суперзірками так званими, у тій своїй «Фабриці», дуже всім відомий. А Уорхол українець, чи русин – цього Уорхола люди фактично не знають”.
“У них у будинку був іконостас. Цей образ, я думаю, дуже вплинув на Енді Уорхола, – вважає Ольга Балашова. – Святі, до яких зверталася його мама, тобто Христос та Марія – це історичні постаті, які змогли пережити дуже потужний час та зберегтися у свідомості людей. Тобто це люди, які подолали смерть”.
Енді Ворхол часто хворів у дитинстві і дуже боявся бідності та смерті. Споглядаючи ікони своєї матері, якось він зрозумів, як з допомогою мистецтва досягти безсмертя. Художник вигадав створювати «поп-ікони», у яких увічнив культові явища доби. І, нарешті, сам став однією із світових ікон.
“Його вразила смерть Мерилін Монро. Мабуть, не було в Америці більш відомої, бажаної людини, ніж Мерилін. Зараз, коли я читаю лекцію, говорю зі студентами, вони не знають, хто така Мерилін Монро. Вони знають образ, який створив Енді Уорхол. І він на всі часи”, – переконана Ольга Балашова.
Одну зі стипендій підтримки від фонду Енді Уорхола для 25 українських митців отримав художник із Донецька Сергій Захаров: “Мені скинули посилання, що є якась підтримка митців у цей складний час. Я написав, наповнив цю форму. Думаєш – вау! Отак круто!”.
2014 року, після російської окупації Донецька, Сергій залишився у місті. І на знак протесту почав прикрашати вулиці карикатурами ватажків терористичної «ДНР»: “Я в центрі жив, гуляв вулицями, бачив, де можна щось повісити, бо камер немає. Наприклад, тут я можу поставити машину і там вийти дворами. Найгостріший момент, коли ти розміщуєш роботу і розумієш, що якщо зараз хтось побачить, затримають – то все”.
Вам може бути цікаво: головні новини Нью-Йорка, історії наших іммігрантів і корисні поради про життя в Великому яблуці - Читайте все це на ForumDaily Нові Йорк.
Зрештою окупанти вирахували бунтаря. Але разом з іншими патріотами відправили на так званий підвал: “На той момент у Донецьку кожний підвал, кожний гараж – то була в'язниця. Перший допит – це зламані ребра, бо там починають бити. Так, жорстоко бити. Ти бачиш цю людину, якого типу начальник цієї в'язниці, і ти розумієш, що вона просто цим насолоджується”.
Вже після обміну Сергій створив серію робіт, де зафіксував страшний конвеєр смерті, через який пройшов у полоні. Сьогодні неможливо уявити, як склалася доля самого Енді Ворхола, якби його батьки не емігрували до США, а опинилися під владою Москви.
“В умовах Радянського Союзу він не мав жодних шансів. Творчість, вільна думка – це також був злочин. І якщо ти собі це дозволяв – ти потрапляв або у неприємну ситуацію, яку тобі влаштовували спецслужби, або тебе кололи у психлікарні”, – каже Дмитро Піркл.
Слідом за Фондом Енді Воргола до підтримки українських художників, що постраждали від війни, приєдналися й інші художні організації зі США.
“Нас підтримує кілька американських фондів, але фонд Енді Воргола був першим, – зазначає Ольга Балашова. – І зараз він повертається сюди, щоб з'явилася українська мрія. І щоб митці могли її реалізувати”.
Читайте також на ForumDaily:
Нора хобіта та космічний корабель: найунікальніші будинки на Airbnb, які можна орендувати в США
Reuters: російські хакери намагалися вкрасти американські ядерні секрети
Підписуйтесь на ForumDaily в Google NewsХочете більше важливих та цікавих новин про життя в США та імміграцію до Америки? - Підтримайте нас донатом! А ще підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. Вибирайте опцію «Пріоритет у показі» і читайте нас першими. Крім того, не забудьте оформити передплату на наш канал у Telegram і в Instagram- там багато цікавого. І приєднуйтесь до тисяч читачів ForumDaily Нью-Йорк — там на вас чекає маса цікавої та позитивної інформації про життя в мегаполісі.
Вибір редакції
